Слухай. Ш-ш-ш-ш... https://id132888842.mypage.ru/ Слухай. Ш-ш-ш-ш... MyPage.Ru - Blog 60 <![CDATA[Ви - порожні.]]> https://id132888842.mypage.ru/vi_-_porojn_1.html А у вас виникало таке відчуття, що навколо надто багато порожнечі? Порожні люди, вулиці, журнали і дороги? 

 

Вам здавалося, що світ порожній? Ось говориш з людиною, і розумієш, що тобі зовсім нецікаво її слухати, та й говорити не особливо хочеться. А в новинах якісь безглузді припущення про можливу вагітність Камалії, нового коханця Пугачової, тупі, давно всім набридлі шоу. 

 

Друзі втомлюють. Знайомі дратують. Незнайомці тим більше. Інтернет набрид. Хочеться просто лягти і тихенько лежати, чекати чи то апокаліпсису, чи то чергового кінця світу. 

 

У Вас таке бувало? Бували періоди, коли нічого не приносило щастя? Все здавалося таким несправжнім, награнним… Знаєте, коли наступає таке відчуття? Коли Ви втрачаєте себе. Коли здоровий глузд поглинає пустота, яка десь там всередині. Ви не знаєте, як виглядає душа, жоден з мудреців ще не дізнався, де вона знаходиться в людині. Але кожен з Нас знає, як вона болить. Навколишній свііт втомлює. Набридають і дратують навіть рідні.

 

І якщо описаний вище стан зараз у Вас.

 

Вітаю. 

 

Ви — порожні. 

 

]]>
Sat, 07 Dec 2013 22:38:53 +0300 https://id132888842.mypage.ru/vi_-_porojn_1.html
<![CDATA[Початок..]]> https://id132888842.mypage.ru/pochatok_1.html Починати завжди важко. Початок складний, та що б там не було, починати потрібно не вагаючись. Так, хочеться швидше додати перший запис, хочеться знайти нових друзів і однодумців. Але не завжди стається так, як хочеш. Скоріше так як не хочеш. 

Я звичайне пересічне дівчисько, зі своїми божевільними тараканами в голові і не менш божевільними ідеями, на кшалт завоювання світу Барбікенів. Так, начитавшись Анотона Сої дуже легко повірити в те, що мій придуманий світ може матеріалізуватися. 

І ось я таки наважилась завести свій блог. І раптом подумала, а про що ж писати? В дорогій косметиці я не тямлю, в моді теж мало розбираюсь, про світових зірок не знаю нічого, тому що не слідкую за чужим життям, навіть за життям кумирів, найграндіозніші новини обходять мене стороною, і порадник з мене, напевно, ніякий... 

Та й закралась думка: навіщо він взагалі той блог? Адже він один із тисячі, міліонів сторінок на які власники кидають по одному-два пости в день, немов на звалище думок, сподіваючись, що хтось натрапить і зацікавиться. Але хто зна… Тиша ж кричить. 

 

Ще одна проблема ось в чому: кому хочеться читати вереск тиші? Та й байдуже. Не читайте. Буду спілкуватися з нею сама. Та ще й віртуально. Нехай... 

 

І ось… Заголовок є. Перші речення написані. Блог вже народився. Десь усередині жевріє надія, що він буде жити. Може хтось захоче послухати мою тишу… Ш-ш-ш-ш...

]]>
Thu, 05 Dec 2013 12:37:48 +0300 https://id132888842.mypage.ru/pochatok_1.html